Егоїзм – це щось таке, що робить людину неспроможною любити. Він ставить бар’єр у стосунках з іншими. Слово «егоїзм» походить від латинського слова «его», що означає «я». Найчастіше це поняття інтерпретується як поведінка, яке визначається тільки думкою про власну вигоду і бажанням використовувати оточуючих незалежно від їх переваг, інтересів чи бажань. Коли ми говоримо про подружжя, то саме егоїзм можна сказати є найбільшою причиною подружніх криз.
Ісус Христос дав своїм учням заповідь любити одне одного. «Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!» (Йоана 15,17). А сім’я має стати осередком й вогнищем розповсюдження любові. Ніжність, що є притаманна матері до своєї дитини, ніжність між чоловіком та жінкою є першими ознаками єдності – говорить папа Франциск. Саме егоїзм є перешкодою до єдності, відсутність уміння давати – це основна причина розпаду подружжів. Давати один одному любов, не тільки жити разом, а бути разом. Від моменту одруження немає я і ти, а є ми разом! Я і ти стають разом в усьому. Чоловік і жінка у шлюбі стають однією плоттю. «Так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог з’єднав, людина хай не розлучає» (Матея 19,6).
Відсутність подружньої зрілості спричинює егоїзм. Якщо особа не розуміє, що таке подружжя і які завдання перед нею постануть після його укладення, тоді вона є незріла. Бо рішення одружитися, безумовно, одне з найважливіших рішень. Нажаль, буває, що воно не завжди ретельно продумано, його мотиви звичайно не усвідомлюються. Це рішення часто ґрунтується на різних міфах про шлюб: міф про вічну любов, її чарівній силі, постійному подружнім щасті і т.п. Не зріла – значить не готова! А якщо і вступає у подружжя, то егоїзм не за горами.
Коли шлюб укладається не зріло чи відомі і змушені шлюби, тоді звісно будуть труднощі, хоча ідеальних сімей не буває – це факт. Але має бути готовність один одного до прийняття на себе нової системи обов’язків стосовно свого шлюбного партнера, майбутніх дітей, стосовно обов’язків, які будуть поставати на кожному етапі подружнього життя. Тобто «Готовність до шлюбу і сімейного життя передбачає не лише бажання закоханих постійно бути разом, а й відповідальність і серйозні зобов’язання» (за Л. Шнайдер). Якщо немає чіткого усвідомлення цих речей, тоді подружжя незріле і це спричинить ряд конфліктів, непорозумінь, суперечок та призведе до розлучення.
Щоб далі говорити про егоїзм потрібно сказати, що таке любов. Це не закоханість, це не захоплення, це не сильне почуття, хоча всі явища у любові важливі. Любов – віддавати все і себе подружньому партнеру. Саме подружня любов виражається у вчинках турботи про добро подружнього партнера. «І обіцяю тобі любов» – ці слова шлюбної присяги стосуються саме цього. Один одному обіцяють любов, а не добрі почуття, бо це не повністю залежить від нашої волі. Любов повинна допомогти подружжю в будь-якому віці разом подолати найбільші та найболючіші проблеми. Адже «Подружжя базується на згоді тих, що беруть шлюб, тобто на бажанні віддати себе одне одному, взаємно й остаточно, з метою жити в союзі вірної й плідної любові» (ККЦ, 1662).
Часто люди плутають любов з добрими почуттями. І багато подружжів створюється саме на хвилі шалених почуттів, які найчастіше викликані тілесною близькістю. Де був зв’язок, який тільки зосереджений на мріях, де ніхто не цікавився добром іншого. І тут починається справа з егоїзмом – де стається цілковите спрямування на власну особу, власну вигоду та приємність. Буває що людина заражена егоїзмом через своє домашнє виховання і часто може робити різні речі, намагаючись підкорити всіх і все. Однак також людина може обирати егоїзм свідомо.
Щоб уникати егоїзму потрібно жити у любові та єдності. Тому що у єдності і любові чоловіка і жінки лежить надприродна суть християнського подружжя, що його Христос підніс до гідності святої Тайни. Взаємна єдність зроджена з любові, приносить у подружньому житті велике благо. Любов – це жертва, і тільки людина, яка справді любить, готова піти на цю жертву, інколи віддавши все, щоб ощасливити подруга.
Практична порада Яцека Пуліковського, викладача, письменника, який своїми знаннями та досвідом допомагає багатьом подружжям, які переживають кризу: «Незважаючи на те, до чого докотилося твоє подружжя, ти можеш почати його оздоровлювати. Треба почати змінювати себе, а це завжди можливо».
о. Теодор Дутчак